Римская цифра 2

Римская цифра 2

Самый заурядный способ таков

  1. Переключаемся на английскую раскладку. У кого-то это сочетание клавиш Alt + Shift, а у кого-то — Ctrl + Shift;
  2. Затем в ход идет клавиша CapsLock, ведь римские цифры пишутся заглавными буквами;
  3. Далее, собственно, пишем необходимую комбинацию букв, где:
    • Число 1 — соответствует букве I;
    • Число 2 — соответствует двум буквам II;
    • Число 3 — соответственно III;
    • Число 4 — сочетается двумя буквами — I и V, получается IV;
    • Число 5 — соответствует букве V;
    • Число 6 — сочетается двумя буквами — V и I, получается VI;
    • Число 7 и 8 — образуются логичным составлением вышеуказанных букв: VII, VIII соответственно;
    • Число 10 и 9- это буквы Х и IX.

Если нужно создать число 30, то ставим ХХХ, думаю, аналогию вы уже поняли. Кстати, при создании чисел с большим значением вам пригодится следующая информация:

  • Число 5 — соответствует букве V;
  • Число 10 — соответствует букве Х;
  • Число 50 — соответствует букве L;
  • Число 100 — соответствует букве C;
  • Число 500 — соответствует букве D;
  • Число 1000 — соответствует букве M.

И если, например, вам нужно будет написать число 1755, то зная алгоритм подстановки, вы с легкостью поймёте, что это число будет иметь следующий буквенный вид — МDCCLV.

Еще один способ как сделать римские цифры на клавиатуре при работе в Microsoft Word

В вордовском документе набираем такую комбинацию:

  1. Зажимаем одновременно две клавиши — Ctrl и F9;
  2. Вы увидите фигурные скобки — { };
  3. Внутри них вы должны поставить:
    • знак равно =;
    • затем арабское число, которое необходимо конвертировать в римское;
    • поставить знак слеш \;
    • поставить звездочку *;
    • и написать слово ROMAN, притом, не важно, заглавные будут буквы или маленькие;
    • конечный результат должен быть таким {=арабское число\*Rоman}.
  4. Нажмите F9 и вуаля — у вас есть нужная цифра.Теперь вы знаете как написать римские цифры на клавиатуре.

Иногда необходимо указать в отчете или другом документе римские цифры. Тут-то и возникает вопрос, как это сделать — пользователи часто ищут эти цифры на клавиатуре, но не находят их. Все верно, потому что их на ней нет. Однако при нажатии на определенные клавиши римские цифры чудесным образом появляются. Хотите узнать больше? Сейчас расскажем.

Римские цифры — это цифры, которые использовались древними римлянами в их непозиционной системе счисления. Числа записывают при помощи повторения цифр, однако важно помнить, что если меньшая цифра стоит перед большей, тогда меньшая вычитается из большей, а если после, тогда числа складываются. Вообще, в этой системе исчисления много интересных правил, которые вы можете найти, скажем, в той же Википедии. Мы расскажем об основных правилах вкратце, но понятным языком.

Римские цифры принято указывать в виде латинских букв:

  • I (unus) — единица
  • II — 2
  • III — 3
  • IV — 4
  • V (quinque) — 5
  • VI — 6
  • X (decem) — 10
  • L (quinquaginta) — 50
  • C (centum) — 100
  • D (quingenti) — 500
  • M (mille) — 1000

Теперь разберем примеры составления чисел.

  • 11 — XI, здесь все просто
  • 9 — IX
  • 55 — LV, то есть 50+5
  • 175 — CLXXV, мы складываем 100+50+10+10+5 (при записи больших числе необходимо указывать число тысяч, сотен, десятков и только затем единиц)
  • 1750 — MDCCL, мы складываем 1000+500+100+100+50

Понятен принцип построения римских цифр? Тогда идем далее.

Вы наверняка уже могли догадаться, что вовсе не обязательно искать на клавиатуре римские цифры, когда можно использовать англоязычную раскладку для создания римских цифр. Просто зажимаете клавишу Shift и в верхнем регистре указываете буквы, указанные выше. Все очень просто, оптимальный способ набора как для компьютера, так и для ноутбука.

Римская цифра 2

Сервис перевода в римские числа

Онлаин сервисы

Число 2 — прописью.
Сумма 2 — прописью в рублях.

Римская цифра 2 латинскими буквами пишется так — II. Для та во чтобы посмотреть как выглядят остальные римские цифры. Запишите в форму то число которое хотите посмотреть в римских. Сервис переводит цифры и числа от 1 до 3999999.
Около 6 — 5 веков до нашей эры изобрели римскую систему нумерации Она состоит из 7 букв: — I V X L C D M. Они делятся на две части.
Первая часть десятичная система:
I — 1
X — 10
C — 100
M — 1000
Вторая часть половина десятичной системы:
V — 5
L — 50
D — 500
Эта корневая система на которой обоснованна вся римская система нумерации. Чтобы написать большие цифры латинскими буквами, придумали несколько вариантов, но самая практичная система выглядит так:
I — 1 000
V — 5 000
X — 10 000
L — 50 000
C — 100 000
D — 500 000
M — 1 000 0000
Сверху подчёркнутые латинские буквы вырастают на тысячу, как видно наверху. В некоторых вариантах, они подчёркнутые снизу, или с обеих сторон в месте. Но, самая принятая форма эта которая у нас на странице.
Внизу 52 две ссылки. Они позволяют не записывая числа в форму, переходит прямо по тем числам которые вас интересуют. Но они идут в рост и, все они больше чем римская цифра 2.

Іван Павло II

Замах на Папу

Активна діяльність Івана Павла II не всім була до вподоби. 13 травня 1981 року член турецького ультранаціоналістичного угруповання Мехмет Алі Агджа на площі Святого Петра стріляв у Папу, важко поранивши його. Проте куля пройшла в кількох міліметрах від життєво важливих органів.

Існує багато свідчень того, що за Агджею стояли болгарські спецслужби, що були філією КДБ СРСР, керованого КПРС. Після виходу із тюрми Агджа зробив заяву, що напише мемуари про свою діяльність.

Падіння Радянського Союзу

Обрання Папою людини з комуністичної держави сприяло прискоренню процесів розпаду Радянського Союзу, визволення країн Східної та Центральної Європи і повернення релігійної свободи на всій пострадянській території.

Уже після трьох місяців обрання Іван Павло II приймав у себе з візитом міністра закордонних справ Радянського Союзу А.Громика. Ця зустріч започаткувала низку контактів, які врешті допровадили до зустрічі з Генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, що відбулася у Ватикані 1 грудня 1989 року. Це була перша в історії зустріч глави Ватикану з найвищим комуністичним достойником.

Екуменічні відносини

Папа зі Сходу був особливо добре підготований до діалогу з ієрархами інших Церков. Дипломатичні контакти, постійні звертання в посланнях, Апостольські листи і дружні жести сприяли новій довірі та тісним контактам, яких не знали вже століттями.

Константинопольський Патріарх Димитрій відвідав Рим у грудні 1987 року, а 1988 року делегація Ватикану відвідала Москву, де взяла участь у святкуванні Тисячоліття Хрещення Київської Руси.

У травні 1995 року опубліковано Апостольський лист про Східні Церкви «Світло Сходу», і того ж місяця вийшла енцикліка «Щоб усі були одно». У червні Рим відвідав наступник Димитрія, Константинопольський Патріарх Варфоломій I, тоді ж підписано спільну заяву. Через півтора року Католикос Вірменії Ґареґін також прибув до Риму для підписання спільної заяви. Після цих зустрічей з’ясувалося, що не існує доктрини, яка б розділяла Схід і Захід.

Іван Павло II доклав чимало зусиль, щоби покращити відносини із Протестантськими Церквами. Делегації лютеран побували в Римі. 1981 року англіканський Архієпископ Кентербері Роберт Рансі відвідав Папу, а в 1989 році підписано спільну заяву. Його наступник Джордж Кері обрав той же шлях, завдяки чому було підписано наступну спільну заяву.

У квітні 1986 року було налагоджено зв’язки з нехристиянськими релігіями. Відвідавши єврейську громаду в Римі, Іван Павло II став першим сучасним Папою, який молився в синагозі.

Спокута гріхів церкви

Папа Іван Павло ІІ — перший понтифік, який умів вибачатися. Підрахували, що усього з моменту обрання Папою Іван Павло II вибачався з різних причин приблизно 100 разів.

Найперше вибачився перед італійцями за погане володіння їхньою мовою. Перед китайцями вибачався за допущені католицькою церквою помилки часів колоніалізму. Вибачався перед індіанцями та африканцями. Перед юдеями за антисемітизм церкви.

У 1992 році публічно вибачався перед покійним не одне століття Галілео Галілеєм, оголосив рішення інквізиції помилковим і реабілітував вченого, повернувши йому «право бути законним сином церкви». Потім були реабілітовані Джордано Бруно, Савонарола, Ян Гус і Мартін Лютер.

У зверненні до жінок щиро каявся у співучасті церкви у їх пригніченні, приніс вибачення за несправедливість і дискримінацію в оплаті праці, кар’єрі і у всьому, що стосується демократичних прав і обов’язків громадян. У 1995 році від імені католицької церкви попросив пробачення за зло, вчинене «братам з інших конфесій». У Києві відразу ж по приїзді в аеропорт визнав провину за «помилки, довершені католицькою церквою у далекому і недавньому минулому».

Останні роки Понтифікату

Меморіальна дошка з нагоди 2-ї річниці відвідин Іваном Павлом II Митрополичої Базиліки у Львові, 25 червня 2001 року

У червні 2001 р. Іван Павло II відвідав з офіційним візитом Україну, де відправив меси у Києві та Львові, а також очолив Божественну Літургію східного обряду.

26-річний понтифікат Івана Павла II став третім за тривалістю в історії Католицької Церкви після правління Святого Петра і блаженного Пія IX. За цей час понтифік відбув 250 пастирських поїздок, у тому числі 104 закордонні подорожі, подолавши шлях, який більш ніж втричі перевищує відстань від Землі до Місяця.

У ході цих вояжів він відвідав 1022 міста на всіх континентах і провів за межами Ватикану в цілому понад 822 доби. Ці цифри треба розглядати в контексті того, що перша закордонна подорож Папи в історії церкви взагалі відбулася тільки в середині XX століття, і зробив її Павло VI. Нездійсненою мрією Івана Павла II так і залишилася поїздка до Росії.

Ще один рекорд, встановлений Папою, пов’язаний з кількістю віруючих і паломників, до яких він безпосередньо звернувся за роки свого понтификата. Тільки у ході загальних аудієнцій у нього побували близько 17 мільйонів людей.

Понтифік незмінно привертав пильну увагу ЗМІ. В середньому на рік у світі виходило близько 200 книг, присвячених його персоні. Особливий інтерес був прикований до фігури Івана Павла II в перші роки його понтификата, коли він піддавав різкій публічній критиці всі види тоталітаризму і особливо часто — комунізм.

Прощання з Іваном Павлом ІІ

2 квітня 2005 р. Іван Павло II помер від септичного шоку та серцево-судинного колапсу. Про це говориться у свідоцтві про смерть, підписаній доктором Ренато Буццонетті, главою Дирекції охорони здоров’я та гігієни Держави Ватикан.

Папа Римський Іван Павло ІІ пішов у засвіти за 7 хвилин до вечірньої молитви, яка за ватиканським порядком денним припадає на 22.45. Перебуваючи у свідомості, він, як стверджують люди з його найближчого оточення, спробував зробити прощальний жест у бік площі Святого Петра, де чатували десятки тисяч вірних.

Іван Павло II є автором понад 120 філософських і богословських робіт, 5 книг, остання з яких, «Пам’ять і ідентичність», вийшла у світ напередодні його останньої госпіталізації 23 лютого 2005 року. Але головним папським «бестселером» стала книга «Переступити поріг надії» (1995), видана майже в 20 мільйонах примірників. Крім того, Іван Павло II є автором п’єс «Золотих справ майстри», «Брат нашого Бога», «Фатальна звістка», поем і віршів.

Іван Павло II добре володів 6 мовами, хоча свої звернення до вірних проголошував і багатьма іншими.

Похорон

Прощання з папою римським Іваном Павлом II і його похорон стали наймасовішою церемоніальною подією в історії людства. 300 тисяч осіб були присутні на траурній літургії, 4 млн паломників проводили намісника Святого Петра з життя земного в життя вічне (з них більше мільйона склали поляки); понад мільярд віруючих, що належать до різних християнських конфесій і які сповідують різні релігії, молилися за упокій його душі; 2 млрд глядачів стежили за церемонією у прямому ефірі.

На похорон понтифіка з’їхалися понад 100 глав держав та урядів — 11 монархів, 70 президентів і прем’єр-міністрів, кілька керівників міжнародних організацій, у тому числі Генеральний секретар ООН Кофі Аннан. І ще близько двох тисяч членів різних делегацій — всього з 176 країн. Україну представляв президент Віктор Ющенко.

Церемонія похорону папи Івана Павла II, що відбулася 8 квітня 2005 у Ватиканському Соборі Святого Петра, була заснована на літургійних текстах і положеннях апостольської конституції, затвердженої Іваном Павлом II у 1996 році.

У ніч на 8 квітня було припинено доступ віруючих у собор Святого Петра, і тіло Івана Павла II помістили в кипарисову труну (за переказами, з цього дерева був виготовлений хрест, на якому розп’яли Ісуса Христа) — перша з трьох належних понтифіку при похованні трун (дві інші — цинкова й соснова). Перед закриттям віка труни особу Івана Павла II було накрито спеціальним шматком білого шовку. За традицією в труну поклали шкіряний мішечок з монетами, випущеними за роки понтифікату Івана Павла II, і металевий пенал з сувоєм, що містить життєпис Івана Павла II.

Після молитви труну перенесли на паперть перед фасадом собору Святого Петра, де о 10 годині ранку кардинали відслужили заупокійну месу. Траурну службу вів Йозеф Ратцингер, декан Колегії кардиналів, префект Конґрегації доктрини віри. Літургія йшла на латині, однак окремі місця читалися іспанською, англійською, французькою, а також на суахілі, польською, німецькою та португальською мовами. Східні патріархи відспівували папу по-грецьки. Серед них також був присутній голова Української Греко-Католицької Церкви кардинал Любомир Гузар.

По закінченні церемонії прощання тіло Івана Павла II було перенесено в грот базиліки (собору) святого Петра. Іван Павло II похований поруч з мощами святого апостола Петра, у польській капелі (каплиці) Матері Божої Ченстоховської, святої покровительки Польщі, неподалік від каплиці творців слов’янського алфавіту святих Кирила і Мефодія, у першій могилі папи Івана XXIII, прах якого у зв’язку з його канонізацією в 2000 році був перенесений з крипти собору Святого Петра в сам собор. Капела Матері Божої Ченстоховської в 1982 році за наполяганням Івана Павла II була відреставрована, прикрашена іконою Святої Діви Марії та зображеннями польських святих.

Вшанування пам’яті

  • 25 червня 2002 відкритий пам’ятник Івану Павлу ІІ на ділянці апостольської нунціатури в Києві.
  • В липні 2002 року, в річницю його візиту до Львова, відкритий та освячений пам’ятник Папі Івану Павлу ІІ перед церквою Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові у Львові.
  • 10 травня 2005 року був відкритий Пам’ятник Івану Павлу II у хорватському місті Трсат.
  • 24 серпня 2007 року був відкритий пам’ятник Івану Павлу ІІ в Дрогобичі.
  • 28 вересня 2007 року на честь Івана Павла ІІ названий парк та Майдан у Сихівському районі м. Львова.
  • 25 серпня 2008 скульптуру Івана Павла II відкрито на стіні собору Успіння Діви Марії в Одесі
  • 14 жовтня 2011 року був відкритий Пам’ятник Івану Павлу ІІ в Москві.
  • 22 жовтня 2011 року було відкрито та освячено Пам’ятник Івану Павлу ІІ в Житомирі.
  • 15 квітня 2012 року був відкритий Пам’ятник Івану Павлу ІІ в Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна.
  • 3 липня 2012 року був відкритий та освячений пам’ятник блаженному Папі Івану Павлу ІІ у смт Брюховичі біля Львова.
  • 14 липня 2012 року був відкритий Пам’ятник Рональду Рейгану та Івану Павлу ІІ у Ґданську.
  • 31 серпня 2014 року встановили Пам’ятник Івану Павлу ІІ на території храму Христа Царя Всесвіту у Хмельницькому.
  • 11 квітня 2015 року був відкритий та освячений пам’ятник блаженному Папі Івану Павлу ІІ у передмісті Львова — Рясній-Польській.
  • Встановлений пам’ятник блаженному Папі Івану Павлу ІІ біля Костелу Пресвятої Трійці в місті Хмільник.
  • На його честь названо Католицький Університет імені Івана Павла Великого в Еккондідо, що в штаті Каліфорнія.
  • На його честь названа Католицька Вища школа імені Івана Павла Великого у Джеспері, що у штаті Індіана.
  • На його честь названа Католицька Вища Школа імені Святого Івана Павла Великого у Дамфрізі, що у штаті Вірджинія.
  • На його честь названа Вулиця Івана Павла ІІ у місті Київ.
  • На його честь названа Вулиця Івана Павла ІІ у місті Івано-Франківськ.
  • На його честь названа Вулиця Івана Павла ІІ у місті Суми.

  • Пам’ятник блаженному Папі Івану Павлу II на Сихові у Львові

  • скульптура Івана Павла II на соборі Успіння Діви Марії в Одесі

  • Пам’ятник блаженному Папі Івану Павлу II у передмісті Львова — у смт Брюховичі

  • Пам’ятник блаженному Папі Івану Павлу II у передмісті Львова — у Рясній-Польській

  • Пам’ятник Івану Павлу ІІ у Мостиськах

  • Пам’ятник Івану Павлу ІІ у Трускавці

  • Пам’ятник Івану Павлу ІІ перед центральним входом костелу святого Варфоломія в Дрогобичі

  • Пам’ятник Івану Павлу II у Хмельницькому

  • Пам’ятник Івану Павлу ІІ у Кам’янці-Подільському

  • Пам’ятник Івану Павлу II в Житомирі

  • Пам’ятник Івану Павлу ІІ у Вінниці

Канонізація

Докладніше: Канонізація Івана XXIII та Івана Павла II

Під час похорону Івана Павла II чимало учасників скандували: «Santo subito!» (з італійської: «Святий негайно!»), а також тримали транспаранти з цією ж фразою. Невдовзі після похорону, 13 травня 2005 р., його наступник Бенедикт XVI дозволив достроково розпочати беатифікаційний процес Івана Павла II, надаючи диспензу від церковного закону, який велить розпочинати цей процес принаймні через п’ять років після смерті особи, яка є кандидатом до беатифікації. Формально процес розпочався 28 червня 2005 р., коли були приведені до присяги члени беатифікаційного трибуналу. Постулятором процесу став польський священик Славомир Одер.

23 березня 2007 року дієцезіальний беатифікаційний трибунал Римської дієцезії, який займався першою фазою процесу, досліджуючи життя, чесноти, а також загальну думку вірних про святість життя Івана Павла II та про ласки і чуда, які можна випросити за його заступництвом, ствердив факт чудесного зцілення від хвороби Паркінсона французької монахині, ім’я якої на той час не повідомлялося.

2 квітня 2007 року відбулося офіційне закриття дієцезіальної фази процесу, і справа була передана до Конгрегації в справах святих.

У червні 2009 року дев’ять радників-богословів Конгрегації в справах святих висловили свою позитивну оцінку щодо героїчності чеснот Івана Павла II. У листопаді того ж року позитивну думку у цій справі висловили також кардинали і єпископи — члени Конгрегації в справах святих — і звернулись до Бенедикта XVI з проханням про беатифікацію.

19 грудня 2009 року Бенедикт XVI підписав декрет про визнання героїчності чеснот Івана Павла II. Після того на розгляд Конгрегації було представлено результати медичних експертиз французької монахині Марі Сімон П’єр Норман, у якої несподівано і незрозуміло з медичної точки зору зникли симптоми хвороби Паркінсона після молитви з призиванням заступництва Івана Павла II. 21 жовтня 2010 року медичні радники Конгрегації ствердили неможливість науково з’ясувати зцілення монахині. Оцінивши твердження медиків, 14 грудня 2010 року радники-богослови Конгрегації підтвердили факт чуда внаслідок призивання молитовного заступництва Івана Павла II.

11 січня 2011 р. відбулася чергова сесія кардиналів і єпископів, членів Конгрегації у справах святих, яка видала своє позитивне рішення, визнаючи зцілення монахині чудом.

14 січня 2011 р. папа Бенедикт XVI під час аудієнції, що була присвячена кардиналові Анджело Амато, префектові Конгрегації у справах святих, підписав декрет про визнання чуда. Цього ж дня прес-служба Святого Престолу оголосила, що урочисте проголошення Івана Павла II блаженним відбудеться 1 травня 2011 р. у Ватикані.

29 квітня 2011 року тіло папи Івана Павла II було ексгумовано і розміщено перед головним вівтарем собору св. Петра, а після беатифікації перепоховано в новій гробниці. Мармурову плиту, якою була накрита колишня могила понтифіка, відправлять на його батьківщину — до Польщі.

1 травня 2011 року Папа Римський Бенедикт XVI причислив Івана Павла ІІ до лику Блаженних.

2 липня 2013 спеціальна комісія Ватикану визнала його святим.

27 квітня 2014 папу Івана Павла II разом з іншим папою Іваном XXIII офіційно проголошено святим на площі Святого Петра у Ватикані.

Примітки

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118558064 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://www.nytimes.com/2013/02/14/world/europe/popes-birthplace-marktl-am-inn-laments-resignation.html
  3. SNAC — 2010.
  4. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  5. http://www.loc.gov/resource/lcwa00085477.rUaOsjI0RaizrARXM1lLGA/
  6. http://www.catholicculture.org/culture/liturgicalyear/calendar/day.cfm?date=2014-10-22
  7. http://fineartamerica.com/products/pope-john-paul-ii-bw-ylli-haruni-poster.html
  8. Після смерті відомий також як Іван Павло II Великий. Після канонізації 27 квітня 2014 — також як Святий Іван Павло II.
  9. Zaxid.net. Івана Павла II визнано святим. ZAXID.NET. Процитовано 2016-11-04.
  10. Jan Paweł II — najbardziej usportowiony papież w historii (papiez.pap.com.pl). Архів оригіналу за 3 січень 2008. Процитовано 3 жовтень 2008.
  11. PIŁKARSKA EKSTRAKLASA • Przed sezonem. Архів оригіналу за 26 серпень 2007. Процитовано 3 жовтень 2008.
  12. Cf. Holy See Press Office, His Holiness John Paul II, Biography, Pre-Pontificate: 1946 (англ.), або: Sala Stampa della Santa Sede, Sua Santità Giovanni Paolo II, Biografia, Pre-Pontificato: 1946 (італ.)
  13. Про Блаженного Папу
  14. У Львові буде ще один пам’ятник папі Івану Павлу ІІ
  15. Просп. Червоної Калини, 70 — церква Різдва Пресвятої Богородиці
  16. У Львові завершують облаштування парку ім. Івана Павла ІІ
  17. У Брюховичах встановили пам’ятник Івану Павлу ІІ
  18. http://vsim.ua/Foto-dnya/foto-dnya-u-hmel-nic-komu-osvyatili-pam%E2%80%99yatnik-papi-rims-komu-10413177.html
  19. Пам’ятник св. Йоана Павла ІІ у Рясній
  20. Інформаційне повідомлення Конгрегації в справах святих про беатифікаційний процес Івана Павла II(італ.). Архів оригіналу за 01.02.2012. Процитовано 15.01.2011.
  21. http://press.catholica.va/news_services/bulletin/news/26697.php?index=26697&lang=it
  22. Povoledo, Elizabetta; Alan Cowell (30 September 2013). Francis to Canonise John XXIII and John Paul II on Same Day. The Times (The Times Company). Процитовано 30 вересня 2013. http://www.vatican.va/special/canonizzazione-27042014/index_en.html
  23. Павла-ІІ 8 річниця смерті Івана Павла ІІ. polradio.pl. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-04-02.
  24. «Надзвичайні стосунки»: таємне листування Івана Павла ІІ
  25. І. БРИНДАК. «В темностях земних Світло засвітило …» // Жива вода, №1 2015.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Іван Павло II
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Johannes Paulus II
  • Біографія Кароля Войтили — Івана Павла ІІ
  • Понтифікат Івана Павла II
  • Понтифікат Івана Павла II
  • Прощавайте, Папо!
  • Без Папи
  • Pontificate — John Paul II
  • Про Блаженного Папу
  • «Наталія Пуряєва про Омеляна Ковча, Івана Павла ІІ, Олександра Меня, Далай-лами XIV, Валерія Марченка»
  • Як бл. Йоан Павло ІІ знайшов своє покликання. Орден Босих Кармелітів в Україні

1. Петро (33—67) 2. Лін (67—79) 3. Анакліт (79—88) 4. Климент I (88—99) 5. Еварист (99—105) 6. Олександр I (106—115) 7. Сікст I (115—125) 8. Телесфор (125—136) 9. Гігін (136—140) 10. Пій I (140—154) 11. Анікет (154—167) 12. Сотер (168—174) 13. Елевтерій (174—189) 14. Віктор I (189—199) 15. Зеферин (199—217) 16. Калікст I (217—222) 17. Урбан I (222—230) 18. Понтіан (230—235) 19. Антер (235—236) 20. Фабіан (236—250) 21. Корнелій (251—253) 22. Луцій I (253—254) 23. Стефан I (254—257) 24. Сікст II (257—258) 25. Діонісій (259—268) 26. Фелікс I (269—274) 27. Євтихій (275—283) 28. Гай (283—296) 29. Марцелін (296—304) 30. Марцел I (308—309) 31. Євсевій (309—310) 32. Мильтіад (311—314) 33. Сильвестр I (314—335) 34. Марк (336) 35. Юлій I (337—352) 36. Ліберій (352—366) 37. Дамасій I (366—384) 38. Сиріцій (384—399) 39. Анастасій I (399—401) 40. Інокентій I (401—417) 41. Зосима (417—418) 42. Боніфацій I (418—422) 43. Целестин I (422—432) 44. Сікст III (432—440) 45. Лев I (440—461) 46. Гіларій (461—468) 47. Сімпліцій (468—483) 48. Фелікс III (483—492) 49. Геласій I (492—496) 50. Анастасій II (496—498) 51. Симах (498—514) 52. Гормізд (514—523) 53. Іван I (523—526) 54. Фелікс IV (526—530) 55. Боніфацій II (530—532) 56. Іван II (533—535) 57. Агапіт I (535—536) 58. Сільверій (536—537) 59. Вігілій (537—555) 60. Пелагій I (556—561) 61. Іван III (561—574) 62. Бенедикт I (575—579) 63. Пелагій II (579—590) 64. Григорій I (590—604) 65. Сабініан (604—606) 66. Боніфацій III (607) 67. Боніфацій IV (608—615) 68. Адеодат I (615—618) 69. Боніфацій V (619—625) 70. Гонорій I (625—638) 71. Северин (638—640) 72. Іван IV (640—642) 73. Теодор I (642—649) 74. Мартин I (649—655) 75. Євгеній I (655—657) 76. Віталій (657—672) 77. Адеодат II (672—676) 78. Домн (676—678) 79. Агафон (678—681) 80. Лев II (681—683) 81. Бенедикт II (684—685) 82. Іван V (685—686) 83. Конон (686—687) 84. Сергій I (687—701) 85. Іван VI (701—705) 86. Іван VII (705—707) 87. Сизиній (708) 88. Костянтин (708—715) 89. Григорій II (715—731) 90. Григорій III (731—741) 91. Захарій (741—752) Стефан II (752, без інтронізації) 92. Стефан II (752—757) 93. Павло I (757—767) 94. Стефан III (767—772) 95. Адріан I (772—795) 96. Лев III (795—816) 97. Стефан IV (816—817) 98. Пасхалій I (817—824) 99. Євгеній II (824—827) 100. Валентин (827) 101. Григорій IV (827—844) 102. Сергій II (844—847) 103. Лев IV (847—855) 104. Бенедикт III (855—858) 105. Миколай I (858—867) 106. Адріан II (867—872) 107. Іван VIII (872—882) 108. Марин I (882—884) 109. Адріан III (884—885) 110. Стефан V (885—891) 111. Формоз (891—896) 112. Боніфацій VI (896) 113. Стефан VI (896—897) 114. Роман (897) 115. Теодор II (897) 116. Іван IX (898—900) 117. Бенедикт IV (900—903) 118. Лев V (903) 119. Сергій III (904—911) 120. Анастасій III (911—913) 121. Ландон (913—914) 122. Іван X (914—928) 123. Лев VI (928) 124. Стефан VII (928—931) 125. Іван XI (931—935) 126. Лев VII (936—939) 127. Стефан VIII (939—942) 128. Марин II (942—946) 129. Агапіт II (946—955) 130. Іван XII (955—964) 131. Бенедикт V (964) 132. Лев VIII (964—965) 133. Іван XIII (965—972) 134. Бенедикт VI (973—974) 135. Бенедикт VII (974—983) 136. Іван XIV (983—984) 137. Іван XV (985—996) 138. Григорій V (996—999) 139. Сильвестр II (999—1003) 140. Іван XVII (1003) 141. Іван XVIII (1003—1009) 142. Сергій IV (1009—1012) 143. Бенедикт VIII (1012—1024) 144. Іван XIX (1024—1032) 145. Бенедикт IX (1034—1044) 146. Сильвестр III (1045) 147. Бенедикт IX (1045—1046) 148. Григорій VI (1046) 149. Климент II (1046—1047) 150. Бенедикт IX (1047—1048) 151. Дамасій II (1048) 152. Лев IX (1049—1054) 153. Віктор II (1055—1057) 154. Стефан IX (1057—1058) 155. Миколай II (1058—1061) 156. Олександр II (1061—1073) 157. Григорій VII (1073—1085) 158. Віктор III (1086—1087) 159. Урбан II (1088—1099) 160. Пасхалій II (1099—1118) 161. Геласій II (1118—1119) 162. Калікст II (1119—1124) 163. Гонорій II (1124—1130) 164. Інокентій II (1130—1143) 165. Целестин II (1143—1144) 166. Луцій II (1144—1145) 167. Євгеній III (1145—1153) 168. Анастасій IV (1153—1154) 169. Адріан IV (1154—1159) 170. Олександр III (1159—1181) 171. Луцій III (1181—1185) 172. Урбан III (1185—1187) 173. Григорій VIII (1187) 174. Климент III (1187—1191) 175. Целестин III (1191—1198) 176. Іннокентій III (1198—1216) 177. Гонорій III (1216—1227) 178. Григорій IX (1227—1241) 179. Целестин IV (1241—1243) 180. Іннокентій IV (1243—1254) 181. Олександр IV (1254—1261) 182. Урбан IV (1261—1264) 183. Климент IV (1265—1268) 184. Григорій X (1271—1276) 185. Інокентій V (1276) 186. Адріан V (1276) 187. Іван XXI (1276—1277) 188. Миколай III (1277—1280) 189. Мартин IV (1281—1285) 190. Гонорій IV (1285—1287) 191. Миколай IV (1288—1292) 192. Целестин V (1294) 193. Боніфацій VIII (1294—1303) 194. Бенедикт XI (1303—1304) 195. Климент V (1305—1314) 196. Іван XXII (1316—1334) 197. Бенедикт XII (1334—1342) 198. Климент VI (1342—1352) 199. Інокентій VI (1352—1362) 200. Урбан V (1362—1370) 201. Григорій XI (1370—1378) 202. Урбан VI (1378—1389) 203. Боніфацій IX (1389—1404) 204. Інокентій VII (1404—1406) 205. Григорій XII (1406—1415) 206. Мартин V (1417—1431) 207. Євгеній IV (1431—1447) 208. Миколай V (1447—1455) 209. Калікст III (1455—1458) 210. Пій II (1458—1464) 211. Павло II (1464—1471) 212. Сікст IV (1471—1484) 213. Інокентій VIII (1484—1492) 214. Олександр VI (1492—1503) 215. Пій III (1503) 216. Юлій II (1503—1513) 217. Лев X (1513—1521) 218. Адріан VI (1522—1523) 219. Климент VII (1523—1534) 220. Павло III (1534—1549) 221. Юлій III (1549—1555) 222. Марцелл II (1555) 223. Павло IV (1555—1559) 224. Пій IV (1559—1565) 225. Пій V (1566—1572) 226. Григорій XIII (1572—1585) 227. Сікст V (1585—1590) 228. Урбан VII (1590) 229. Григорій XIV (1590—1591) 230. Інокентій IX (1591) 231. Климент VIII (1592—1605) 232. Лев XI (1605) 233. Павло V (1605—1621) 234. Григорій XV (1621—1623) 235. Урбан VIII (1623—1644) 236. Інокентій X (1644—1655) 237. Олександр VII (1655—1667) 238. Климент IX (1667—1669) 239. Климент X (1670—1676) 240. Інокентій XI (1676—1689) 241. Олександр VIII (1689—1691) 242. Інокентій XII (1691—1700) 243. Климент XI (1700—1721) 244. Інокентій XIII (1721—1724) 245. Бенедикт XIII (1724—1730) 246. Климент XII (1730—1740) 247. Бенедикт XIV (1740—1758) 248. Климент XIII (1758—1769) 249. Климент XIV (1769—1774) 250. Пій VI (1775—1799) 251. Пій VII (1800—1823) 252. Лев XII (1823—1829) 253. Пій VIII (1829—1830) 254. Григорій XVI (1831—1846) 255. Пій IX (1846—1878) 256. Лев XIII (1878—1903) 257. Пій X (1903—1914) 258. Бенедикт XV (1914—1922) 259. Пій XI (1922—1939) 260. Пій XII (1939—1958) 261. Іван XXIII (1958—1963) 262. Павло VI (1963—1978) 263. Іван Павло I (1978) 264. Іван Павло II (1978—2005) 265. Бенедикт XVI (2005—2013) 266. Франциск (з 2013)

Кардинали з Польщі
XV—XVIII ст.
  • Збігнев Олесницький (1439)
  • Вінценти Кот (бл. 1441)
  • Александер Мазовецький (1440)
  • Фридерик Ягеллончик (1493)
  • Станіслав Гозій (1561)
  • Єжи Радзивілл (1583)
  • Бернард Мацейовський (1604)
  • Ян Альберт Ваза (1629)
  • Ян Казимир (1646)
  • Ян Казимир Денгоф (1686)
  • Міхал Стефан Радзєйовський (1686)
  • Ян Александер Липський (1737)
XIX—XXI ст.
  • Мечислав Ледуховський (1875)
  • Влодзімєж Чацький (1882)
  • Альбін Дунаєвський (1890)
  • Ян Пузина (1901)
  • Едмунд Дальбор (1919)
  • Александер Каковський (1919)
  • Август Глонд (1927)
  • Адам Стефан Сапіга (1946)
  • Стефан Вишинський (1953)
  • Кароль Войтила (1967)
  • Болеслав Комінек (1973)
  • Болеслав Філіпяк (1976)
  • Владислав Рубін (1979)
  • Францішек Махарський (1979)
  • Юзеф Глемп (1983)
  • Анджей Марія Дескур (1985)
  • Казимір Свіонтек (1994)
  • Адам Козловецький (1998)
  • Станіслав Наґи (2003)
Кардинали, які не беруть
участі в конклаві
  • Генрик Ґульбінович (1985)
  • Мар’ян Яворський (2001)
  • Станіслав Дзівіш (2006)
Кардинали-електори
  • Зенон Ґрохолевський (2001)
  • Станіслав Рилко (2007)
  • Казимир Нич (2010)
  • Конрад Краєвський (2018)
¹ Курсивом позначені псевдокардинали, номіновані антипапою. Черговість згідно з датою проголошення.

у Дрогобичі (стаття & фото) • у Житомирі (стаття & фото) • у Києві (стаття & фото) • у Львові (стаття & фото)

у місті Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна, острів Тенерифе, Іспанія (стаття & фото) • у Москві (стаття & фото) • у хорватському місті Трсат (стаття & фото)

Пам’ятники Івану Павлу ІІ в Україні Пам’ятники Івану Павлу ІІ в інших державах

Ріхард Ніколаус Куденхове-Калергі (1950) • Хендрік Бругманс (1951) • Альчіде де Гаспері (1952) • Жан Монне (1953) • Конрад Аденауер (1954) • Вінстон Черчилль (1956) • Поль-Анрі Спаак (1957) • Робер Шуман (1958) • Джордж Маршалл (1959)

Жозеф Беш (1960) • Вальтер Гальштайн (1961) • Едвард Гіт (1963) • Антоніо Сеньї (1964) • Єнс Отто Краг (1966) • Йозеф Лунс (1967) • Європейська комісія (1969)

Франсуа Сейду Форньє де Клозон (1970) • Рой Дженкінс (1972) • Сальвадор де Мадаріага (1973) • Лео Тіндеманс (1976) • Вальтер Шеєль (1977) • Константінос Караманліс (1978) • Еміліо Коломбо (1979)

Сімона Вейль (1981) • Хуан Карлос I (1982) • Карл Карстенс (1984) • Народ Люксембургу (1986) • Генрі Кіссинджер (1987) • Франсуа Міттеран і Гельмут Коль (1988) • Брат Роже (1989)

Дьюла Горн (1990) • Вацлав Гавел (1991) • Жак Делор (1992) • Феліпе Гонсалес Маркес (1993) • Ґру Гарлем Брундтланд (1994) • Франц Враніцкі (1995) • Королева Нідерландів Беатрикс (1996) • Роман Герцог (1997) • Броніслав Геремек (1998) • Тоні Блер (1999)

Білл Клінтон (2000) • Дьйордь Конрад (2001) • Євро (2002) • Валері Жискар д’Естен (2003) • Пет Кокс (2004) • Іван Павло II (2004) • Карло Адзеліо Чампі (2005) • Жан-Клод Юнкер (2006) • Хав’єр Солана (2007) • Ангела Меркель (2008) • Андреа Ріккарді (2009)

Дональд Туск (2010) • Жан-Клод Тріше (2011) • Вольфганг Шойбле (2012) • Даля Грибаускайте (2013) • Герман ван Ромпей (2014) • Мартін Шульц (2015) • Франциск (2016) • Тімоті Ґартон Еш (2017)

1950-ті 1960-ті 1970-ті 1980-ті 1990-ті 2000-ні 2010-ті


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *